Автори статей повинні наводити методику оригінальних досліджень, показувати значущість дослідження. Стаття повинна містити достатню кількість фактологічного матеріалу та посилання на джерела інформації, щоб читачі мали змогу перевірити отримані результати та переконатися в їх достовірності. Неприпустимо включати до статті шахрайську або завідомо недостовірну інформацію, що є проявом неетичної поведінки.

 

Для редакційної експертизи автору може бути запропоновано представити вихідні дані рукопису. Автор повинен бути готовим надати публічний доступ до цих вихідних даних (відповідно до Заяви ALPSP-STM). Ці дані необхідно зберігати після публікації статті.

 

Автор статті повинен гарантувати, що він представляє результати оригінальних досліджень, і якщо використані матеріали інших авторів, це має бути відповідним чином відзначено посиланням. Плагіат має багато форм, від видавання чужої роботи за власну до копіювання або перефразування частин чужої роботи без посилання на джерело, до заяви про власні права на результати, отримані в дослідженнях, виконаних іншими особами. Плагіат у всіх формах є неприпустимою неетичною поведінкою.

 

Авторам не слід публікувати більш ніж в одній статті матеріал, в якому описується одне й те ж дослідження. Представлення одного і того ж рукопису більш ніж в один журнал є неприпустимою неетичною поведінкою. Автору не слід представляти для розгляду в іншому журналі вже опубліковану статтю. Іноді допустимо публікувати в більш ніж одному журналі деякі види статті (наприклад, переклад), але за умови дотримання вимог: автори статті повинні дати згоду на повторну публікацію, яка повинна бути ідентична до викладених даних та їх інтерпретації. У повторній публікації має бути зроблено посилання на раніше опубліковану статтю. Більш докладний опис допустимих форм повторної публікації можна подивитися за адресою www.icmje.org.

 

Необхідно належним чином визнавати роботи інших дослідників. Автори повинні давати посилання на публікації, які вплинули на зміст статті. Інформація, отримана приватним чином, наприклад, у розмові, листуванні або обговоренні з третіми сторонами, не повинна використовуватися без письмового дозволу з боку джерела інформації. Інформація, отримана в ході конфіденційної діяльності, наприклад, при рецензуванні рукописів або заяв на отримання гранту, не повинна використовуватися без письмового дозволу з боку автора роботи.

 

Авторство повинно обмежуватися тими особами, хто вніс значний внесок в концепцію, планування, виконання або інтерпретацію описуваного дослідження. Усі особи, які внесли значний вклад, повинні бути вказані як співавтори. Якщо особа брала участь у частині проекту, то має бути виражена вдячність, або включення у список співавторів. Автор-кореспондент повинен забезпечити включення в список співавторів статті всіх дійсних співавторів, а також прочитання і схвалення всіма співавторами остаточної версії роботи, а також їх згоду на подання статті для опублікування.

 

Якщо робота пов’язана з хімікатами, небезпечними процедурами чи обладнанням, використання якого може приводити до неприпустимих ризиків, автор повинен це вказати. Якщо робота включає використання тварин або людей, автор повинен включити в рукопис заяву про те, що всі процедури були виконані у відповідності до чинного законодавства і службових інструкцій, і що вони були затверджені керівництвом установи чи організації, де проводилося дослідження. У рукописі автор повинен помістити заяву про те, що для експериментів з людьми було отримано дозвіл. Має також враховуватися право людини на недоторканність особистого життя.

 

Автор повинен розкривати у рукописі фінансовий або інший конфлікт інтересів, який міг би вплинути на результати оцінки рукопису. Джерела фінансової підтримки проекту повинні бути розкриті. Прикладами потенційних конфліктів інтересів, які повинні бути оприлюднені, є: робота за наймом, консультування, акціонерна власність, виплата гонорарів, оплата показань експертизи, заявка на патент або її реєстрація, отримання грантів або іншого фінансування. Потенційні конфлікти інтересів повинні стати відомими як найраніше.

 

Якщо автор виявляє помилку або неточність у власній опублікованій статті, його обов’язком є терміново повідомити головного редактора журналу про це і співпрацювати для опублікування спростування. Якщо головний редактор дізнається від третьої сторони про те, що опублікована робота містить помилку, обов’язком автора є термінове спростування або виправлення статті, або подання головному редактору доказів коректності опублікованої статті.

 

Одеський національний політехнічний університет бере зобов’язання допомагати науковому співтовариству у всіх аспектах здійснення політики щодо дотримання видавничої етики, особливо у випадках підозри на плагіат.